На Майдане состоялся детский флешмоб "Цветок памяти

1-го мая на главной площади Киева по инициативе Администрации президента, института национальной памяти и Министерства образования состоялся детский флешмоб "Цветок памяти". Дети составили из воздушных шаров огромный мак - символ памяти о погибших во Второй мировой войне, после чего отпустили шары в небо. С праздником детей поздравили заместитель главы Администрации президента Ростислав Павленко, глава института национальной памяти Владимир Вятрович, и заместитель министра образования Павел Полянский.

На сцене, установленной напротив Стелы Независимости, выступили участники вокального талант-шоу «Голос Дети» ‒ Катя Кравченко, Василий Демчук, Руслан Асланов, Настя Багинская. Выступления детских творческих коллективов сделали праздник необычайно красочным и ярким.

Также на Крещатике и Майдане Независимости работали около 10 локаций в которых проводили мастер-классы по Петриковской росписи, изготовлению украшений из глины, создание венков с маков и тому подобное, где каждый желающий мог принять участие.

Стаття: Рік «Євромайдану»: як це було та до чого призвело

21 листопада вся Україна відзначала першу річницю початку відомого на весь світ «Євромайдану». Семе в цей день у 2013 році група активістів вийшла на центральну площу Києва з метою проведення акції протесту, яка була викликана незгодою з рішенням тепер вже екс-президента Віктора Януковича, щодо припинення підготовчого процесу з підписання угоди про євроінтеграцію. Проте неочікувана мітинг переріс у масові безлади, котрі призвели до численної кількості смертей, розпаду економіки, зміни представників влади і озброєному конфлікту на сході країни.

Уряд на чолі з Миколою Азаровим висунув пропозицію ЄС і Росії, щодо створення комісії з трьох сторін для обговорення торгівельних, економічних проблем. Що викликало своєрідне невдоволення і підозри у громадян.

У відповідь на дії урядових осіб та голови держави, активісти, які скандували: «Україна – це Європа!», спочатку вийшли на Майдан Незалежності, що знаходиться у центрі Києва, а через деякий час ‒ на вулицях інших українських міст. Розпочалося жорстоке протистояння, котре тривало три місяці і отримало назву «Євромайдан». Передбачити такого не міг ніхто.

Деякі представники діюча влада вірили, що мирні протести змусять уряд Януковича виконати усі вимоги натовпу.

Представники влади відмовлялися від коментаріїв, щодо стичок які відбувалися між активістами і міліцією.

Через деякий час у Києві активісти з пляшками наповниними легкозаймистою речовиною, саморобною зброєю і навіть на тракторі перехопили увагу ЗМІ спробами прорвати оборонний кордон міліціонерів.

В столиці виник справжній фронт з воєнними діями. Повітря просякнуте попилом, коктелі «Молотого», підпал автомобілів та найближчіх будівель.

Вже після перших жорстоких сутичок було повідомлено і про перші жертви. З кожним наступним зіткненням протестувальники почали більш серйозніше відноситися до засобів захисту, зброї та бронежилетів. Були спроби побудувати катапульту, проте вони не мали успіху.

Загалом у результаті сутичок на Київському Майдані в період до кінця лютого загинуло сто осіб, які у висновку отримали ім’я «Небесна сотня». Микола Азаров пішов у відставку, Віктор Янукович покинув територію країни. З Януковича зняли виконавчі обов’язки президента до виборів нового глави держави, назначені на 25 травня. Вже 22 лютого парламентом було прийнято рішення про відміну закону, який передбачав представлення російській мові статусу регіональної. В зв’язку з цим нова влада заборонила показ російських телесеріалів, пропаганду російської культури та створила «чорний список» до якого внесла діячів культури котрим заборонено в’їзд на територію України.

На превеликий жаль такі події в Києві стали приводом для масових протестів на сході, де переважало російськомовне населення. В зв’язку з цим були проведені «антитерористичні заходи», підчас яких не обійшлося без жертв.

    Боротьба за асоціацією з Європою призвела до підвищення курсу долара, який з лютого 2014 року виріс з 8.2 грн. до 15.20 грн. за долар по офіційному курсу Нацбанку України.

Говорити про якісь негайні покращення в економічному житті країни – зарано, зважаючи на те, що український бізнес так само, як і ринок не адаптовані до європейських реалій. Не один день і навіть не однин рік знадобиться для того аби країна змогла адаптуватися і прирівнятися до Європейських стандартів. Але вибір вже зроблено, тож варто докласти зусиль і трохи почекати.

Професія – журналіст

Журналістика – неймовірно захоплююча річ. Журналіст це не лише творча професія, а й наполеглива праця, яка доволі часто пов’язана з певним ризиком для життя. Адже обов’язок журналіста перебувати в центрі подій і добувати потрібну інформацію.

Справжній журналіст – фанат своєї справи, який терпить усі можливі незручності і не скаржиться на власну долю.

Журналісти є силою, що формує громадську думку і певною мірою впливає на неї. Завдяки працівникам ЗМІ люди дізнаються  про те, що відбувається не лише в найближчому місті, але й за океаном.

Професія журналіста ніколи не буває монотонною, завжди з’являється щось нове.

Професія журналіст вимагає постійного руху вперед. Обізнаність є підґрунтям для моральної відваги, яка спонукає кричати про все. Адже завдання журналіста не лише інформувати, а й вчити та згуртовувати аудиторію. Журналісти повинні оперативно відгукуватися на проблеми сьогодення, бути дзеркалом життя у всіх його проявах.

Одночасно журналісти несуть велику відповідальність за кожне слово. Адже силу слова можна порівняти зі зброєю. Важливо, в яких ця зброя руках і куди вона скерована... Їх називають „ четвертою владою” , бо, справді, від них багато залежить. Тому журналістів часто провокують, погрожують судами, нерідко і вбивають.

Так, ця професія вимагає певної самопожертви, ставлення суспільних інтересів вище за власні, приглушення власних амбіцій заради блага інших, протистояння всім, хто став в опозицію до справедливості.

Журналістика - це спосіб життя, це голос, який кожного дня кличе за собою у різні куточки міста, області, країни і навіть світу. Журналіст - це найцікавіша професія. Щоб відчути її смак, потрібно зануритись у неї з головою!

Незабутній Італійський вечір

 15 жовтня 2013 року в Українському Гуманітарному Інституті відбувся захід під назвою «Італійський вечір», потрапити на який мав змогу кожен бажаючий, незважаючи на існуючий дрес код : кольори італійського прапора.

 Запропонований захід  був своєрідною інтригою, адже більшість гостей  навіть не підозрювали яким грандіозним буде цей вечір. Ще при вході до кафетерію, де все і відбувалося,  гості мали змогу оцінити підготовку й масштабність усього заходу, адже зала була прикрашена прапором, стрічками, а на столах були викладені серветки тих же кольорів що й на прапорі. Задовго до початку усього дійства, гостей у залі налічувалося більше 100 чоловік.

 «Італійський вечір» вирізнявся з поміж усіх інших не лише тематикою і атмосферою, а й почуттями які охоплювали і не полишали серця присутніх, адже саме в цей фантастичний вечір вустами студентів пролунали пісні найвидатніших співаків Італії. Таких відомих італійських виконавців як Альбано  и Роміна  Пауер "Felicita – Фелічита"; Адріано Челентано "Susanna – Сюзанна"; Енріко Карузо та багатьох інших.

  «Італійський вечір» не обійшовся без традиційної італійської піци, пасти з двома видами соусів та неперевершеного тірамісу, все це, як і багато іншого було запропоноване і подане з посмішкою. Куштуючи вишукані страви від поки ще невідомого проте і без того доволі талановитого шеф – кухаря Романова Іван і його помічників - Заранюка Ігоря і Абубакірової Ксенії , студенти та викладачі приходили у захват.

 Студенти із задоволенням поділилися своїми враженнями:

"Мене приємно здивували декорації у залі. Все було у стилі а-ля Італія! Навіть такі дрібниці, як серветки, були підібрані у потрібні кольори. Музичні номери були виконані на високому рівні; я почувалась так, наче я у італійському ресторані з живим співом. Що стосується страв, то мушу визнати, що вони були для мене не тільки незвичайними, але й справді смачними! Було дуже актуальним завершувати захід піснею "Felicità". Це була та подія, після якої не хотілось йти додому!"

Ілько Анна

"Вечір мені дуже сподобався! Організатори провели його, як найкраще, музикальні номери були дуже сильними, виконання чудовим. Особливе враження на мене справила пісні Адріана Челентано "Susanna – Сюзанна, яку виконав Макс Септа. Дуже смачними були страви, особливо мені сподобалася паста і піца. Загалом вечір пройшов вдало, я дуже задоволена".

Міцкан Валерия

"Враження найприємніше. Порадувала програма, музичні номери. І звичайно ж допомагати людям це завжди прекрасно".

Сокольська Инна

 По завершенню усі присутні піднялися зі своїх місць і зала наповнилася гучними, нестримними і тривалими оплесками та словами подяки: «Grazie!», що в перекладі з італійської « Дякуємо!».

Репортаж: На Майдан і Інститутську продовжують нести квіти в пам'ять про загиблих активістів

Люди з усіх куточків України і багатьох країн світу продовжують масштабно прибувати на головну площу Києва задля того аби не лише вшанувати пам'ять загиблих, а й для того щоб  підтримати країну у важкий і трагічний для неї час.

 Несуть квіти та запалюють свічки, приносячи тим самим своє щире співчуття родичам загиблих підчас кривавої перестрілки. Спогади про них залишаться не лише в пам’яті людей, а й в історії країни, як приклад стійкості, віри, прагнення до свободи. У молитвах на різних мовах світу звертаються до Бога і просять допомоги в регулюванні питань стосовно Криму і благають про встановлення миру.

 Під монументом Незалежності  так само, як і на Інститутській дуже багато квітів: тюльпани, гвоздики та троянди. З мосту видніються плакати з фотознімками загиблих.

Мальовничий колись пейзаж Майдану Незалежності тепер доповнюють автомобільні шини, частини залізних воріт, мішки з піском, бруківка та відтепер вінки та квіти. Покладаючи квіти на місця загибелі активістів, люди читають списки з прізвищами загиблих, а також молитви.

 У очі кидаються написи на стінах складених з цеглин і тротуарної плитки : «Україна вперед», «Дякуємо за волю», «Вічна пам’ять».

 Атмосфера, що панує  на Майдані вражає, адже тут  усі рівні між собою, кожен готовий прийти на допомогу один одного, мотивуючи, це тим, що «Ми браття і сестри. Ми один народ. Хто якщо не ми..». На площі вам з посмішкою подадуть стакан води, запропонують гарячого борщу або плову, нададуть медичну допомогу і будуть раді отримати допомогу зі сторони.

 Незважаючи на масове прибирання, яке відбулося 1 березня - суботник учасниками якого стали тисячі  київлян, на вулицях до тепер залишаються атрибути Майдану. Зведені барикади посунули аби звільнити частину дороги, але на тротуарних доріжках залишаються дошки, покришки і каски активістів.

 Важко бачити ті самі щити, за якими герої небесної сотні до кінця відстоювали інтереси народу. Біля готелю Україна на стовпах дерев чіткі  отвори від влучних снайперських гвинтівок. Від побаченого на очі навертаються сльози. Занадто багато втрат зазнала Україна і страждав народ тривалий час, але тепер все маємо змінити і крок за кроком йти до мирного життя: «З мрією у серці з вірою в душі!».

 Жорстокі події сьогодення, коли вже не сила терпіти брехню і знущання, змусили народ об’єднатися у спільній боротьбі за світле майбутнє і мирне небо над головою.